Загоpодній pозніс “миcливські бaйки Вiткова”: “Оcь що вiдбувається наспpавді …”

Подаємо мовою оригіналу:

Taras Zahorodniy

Мисливські байки Віткова — це не прояв сили, а, навпаки, прояв слабкості. Це спроба прикрити свій “голий зад”, який стає дедалі очевиднішим — як у самого Віткова, так і в того шляху, який США обрали, намагаючись врятувати Росію вчергове.

Саме тому ми й чуємо подібні заяви. Дивлячись у “чесні” очі Віткова, я, звісно ж, підозрюю, що ця людина жодного разу не брала гроші у росіян, щоб просувати цю маячню. Але все це — ще одне підтвердження того, що у США нічого не виходить.

Спроба домовитись через голову Європи й України закінчується пшиком. Вони нічого не можуть запропонувати росіянам, а росіяни — їм.

Усі ці розмови про те, що росіяни “віддають Арктику США”… Яка ще Арктика? У Exxon у Росії конфіскували активи. Ніхто нічого не віддає.

Я прям бачу, як усі кинулися “освоювати Арктику”. Навіщо вона, якщо є, наприклад, Аляска?

Те саме стосується і космосу. У 2014 році, коли проти “Роскосмосу” запровадили санкції, Рогозін погрожував, що американці тепер лише на батуті літатимуть у космос. І що? Маск обійшовся без батутів: кількість запусків зросла у кілька разів, а SpaceX стала лідером галузі.

Які ще “зміни до Конституції”? Україна навіть не хоче підписувати фейкову угоду про так звані рідкоземельні метали. Трамп уже місяць розповідає, як “героїчно” він її підписує, але документа досі немає — Україна просто не приїжджає, не погоджується.

Виявляється, не все так просто, як здавалось. Багато чого вже не контролюється, багато чого просто неможливо реалізувати, але визнати це вголос — не можна. Ось і починаються всі ці мисливські байки.

Взагалі, Вітков нагадує мені американський варіант персонажа з 90-х: пальці віялом, малиновий піджак, золота цепура на шиї… Здавалося, все під контролем — а тепер усе здувається. І це стає очевидним для всіх. Ось він і бігає, розповідає свої побрехеньки.

Час цієї політики минає. Нічого не виходить.

Починаються конфлікти навіть із системним бізнесом усередині США. Наприклад, Трамп заявляє про запуск винищувача шостого покоління F-47. Добре, але хто його купуватиме?

F-35 був міжнародним проєктом: країни скидалися грошима та обіцяли його викуповувати. А тепер спробуйте прийти з новим проєктом до Європи — вам покажуть душисту дулю і нічого купувати не будуть. Уже й F-35 Європа не хоче купувати за чинними контрактами. То про що тут говорити?

Вітков та США не можуть забезпечити “свободу судноплавства” в Чорному морі, як вимагають росіяни, бо Чорне море контролюють українці. Що він зробить? Навіть військові кораблі не можуть там перебувати понад 21 день згідно з доктриною Монтре.

Забезпечити захист енергетичної інфраструктури вони також не можуть — українці продовжують бити по Росії. Бо системне знищення російської енергетики ставить під сумнів: хто замерзатиме наступної зими і чи зможуть вони взагалі експортувати нафту та газ?

Наше завдання — не обговорювати ці побрехеньки, а зосередитися на конкретиці:

Де додаткове фінансування для виробництва ракет, дронів та іншого озброєння?

Чому керівництво державних банків відмовляє підприємствам ОПК у кредитуванні? та чому доси не сидить за це?

Чому не покаране керівництво НБУ, яке не стимулює фінансування реального сектору та ОПК?

Чому досі не ухвалено законопроєкт 12258, який звільняє виробників від маси штрафів за одне й те саме порушення?

Чому підприємствам ОПК не дозволяють експортувати продукцію, щоб залучати європейські інвестиції та конкурувати з американською зброєю?

Чому 40% виробничих потужностей ОПК простоює?

Ось чим має перейматися суспільство. А не слухати вологі фантазії Віткова чи Суркова. Вони одне одного знайшли — хай зустрічаються, розмовляють, як вони будуть “знищувати” Україну та Європу. А ми маємо займатися реальністю.

Наша зброя робить нас суб’єктними. Вона змушує інших країн рахуватися з нашими інтересами.